Шановні президенти,

Напрямки і динаміка змін в Європі та в суспільній свідомості європейських народів застали зненацька багатьох політиків. Такий стан речей мав три основні наслідки: 1) необхідність переоцінки або принаймні переосмислення пріоритетів, які раніше спільно визначалися країнами-членами ЄС; 2) започаткування широкої дискусії щодо бачення Європейського Союзу; 3) прийняття стратегічних рішень, що стосуються сьогодення.

Ми поділяємо думку, що Європейський Союз переживає кризу і потребує оновлення своїх засад. Таку думку висловили автори декларації Поглиблення європейської інтеграції. Шлях вперед. Потрібні системні рішення, для того, щоб мати можливість ефективно вирішувати основні проблеми. ЄС необхідно вирішувати такі проблеми, як криза економічної моделі, міжнародний тероризм, слабка соціальна легітимність європейських інституцій. Однак існують й інші виклики, не в останню чергу з точки зору безпеки, які є наслідком воєн у безпосередньому сусідстві з ЄС.Використання євро в ряді держав-членів, необхідність пошуку системи і порядку цінностей в умовах зіткнення цивілізацій, демографічного колапсу, очевидного в багатьох державах-членах, і зростаючі очікування народів європейських країн щодо гарантування справедливості і гідності. Запровадження євро принесло не лише переваги, але й численні труднощі, які стали очевидними в багатьох країнах.

Рішення про оновлення ЄС можуть бути прийняті лише на основі згоди суверенних держав-членів ЄС та відповідно до волевиявлення народів наших країн - волею, висловленою національними парламентами або шляхом референдуму. Це, безперечно, історичний виклик, але лише така процедура надасть авторитету європейським інституціям, зменшить дефіцит демократії та відповідатиме європейській традиції. Прагнення до консенсусу та згоди між європейськими державами є беззаперечною силою Європейського Співтовариства.

Декларація Поглиблення європейської інтеграції безумовно, є важливим документом, вагомим голосом у дебатах, але його не можна вважати проектом оновлення Європейського Союзу. Немає достатніх підстав вважати, що під гаслом "більше Союзу" ми вирішимо проблеми, описані в декларації, і, насамперед, усунемо загрози. Результатом реалізації ідеї "більше Союзу" може стати посилення негативних настроїв щодо інтеграції. Однак ЄС потребує не утопії, а реалізму у пошуку нових рішень.

Європейські інституції були створені для того, щоб допомагати європейським державам і працювати для спільного блага. Їх завданням не повинно бути нав'язування своєї волі всередині ЄС. Це пов'язано з відсутністю суспільної згоди на такі дії в окремих країнах і має розцінюватися як політична помилка. Наддержавна федеративна модель інтеграції Кризові ситуації в Європі поглиблюватимуться. Це може мати дуже негативний вплив на інтеграцію: 1) зниження спроможності ефективно реагувати на найважливіші процеси; 2) закріплення поділу між центром та периферією Європейського Союзу; 3) поглиблення дефіциту демократичної довіри до спільних органів влади. Безумовно, це ті цілі, яких ми хочемо досягти на тлі зростання значення національних держав, їх політичної ідентичності та волі до відстоювання національних інтересів. У Європі немає жодної спільноти, яка б відповідала критеріям єдиного нація європейськийНатомість існують політичні чи етнічні спільноти. Такий стан речей передбачає необхідність дотримання принципу суверенітету національних держав, що входять до складу ЄС, тобто відхід від принципу "розділеного суверенітету". Спільні європейські інституції не є носіями/суб'єктами суверенітету, а лише допоміжними органами для держав-членів.

Я хотів би вручити шановним президентам Польський проект Європейського Союзу. Її основи були закладені у Декларації Європа солідарних держав. Безпека, кордони, оновлені інституції, які я надсилав вам протягом останніх тижнів. Три категорії, що містяться в назві вказують як на проблеми, так і на пріоритетиЗ чим сьогодні стикається європейська спільнота. Їх актуальність та суспільний резонанс зумовлюють пошук шляхів вирішення.

Я хотів би звернути увагу на п'ять питань, і я представляю їх від імені парламенту, який представляє націю, що 80% підтримує членство своєї країни в Європейському Союзі. Це зобов'язує бути винятково стурбованим станом європейських справ.

1. Для цього необхідно визначення нові концепції безпеки, беручи до уваги різке зниження рівня безпеки, що відбулося в континентальному та субрегіональному масштабах, яке є не лише предметом теоретичних досліджень роздуми, але питання, яке буквально і масштабно зачіпає повсякденне життя наших громадян. Народи нашого континенту очікують забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки (від неконтрольованої імміграції та тероризму), насамперед захисту громадського порядку, зовнішніх кордонів, цивілізаційної та культурної ідентичності, соціальних прав. У цьому відношенні Європейський Союз має надати реальну підтримку державам-членам, оскільки саме вони здатні вжити швидких, ефективних та організованих заходів безпеки. Ідея перекладання проблем з центру ЄС на периферію є неприйнятною. Слід шукати інші рішення, які об'єднують, а не роз'єднують європейську спільноту. Багато проблем з точки зору зниження рівня безпеки стали наслідком помилок, допущених при прийнятті інтеграційних рішень, наприклад, щодо спільної валюти, формування економічного управління, управління економікою, захисту клімату, реалізації європейських прав і свобод.

2. Вирішення міграційної проблеми не може бути ситуативним, заснованим на тиску на країни-члени ЄС. Стале, довгострокове вирішення цієї проблеми має базуватися на 3 фундаментальних факторах: збереженні суб'єктності держав-членів, повазі до ідентичності європейських народів та гарантуванні прав людини, включаючи вибір місця поселення. Будь-які примусові заходи будуть неефективними і зашкодять європейській інтеграції, посилюючи радикальні настрої. Нав'язування політичної волі з боку Єврокомісії може стати джерелом нових конфліктів у європейському співтоваристві. У цьому питанні гасло "більше інтеграції" є марним і контр-ефективним.

3. Підтримка європейськими інституціями суверенних національних держав у виконанні ними своїх обов'язків у сфері національної та загальноєвропейської безпеки. Це пов'язано з тим, що тільки держави мають відповідні засоби під демократичним контролем. Північноатлантичний Альянс має бути незамінним партнером у цьому питанні, оскільки імміграційна криза та війни, що відбуваються, впливають на Європу як цивілізаційний простір та на ідентичність і суб'єктність європейських держав.

4. У процесі оновлення європейських інституцій необхідно посилити значення національних парламентів у процесі прийняття рішень. Їх підрив матиме не лише негайні, але й довгострокові негативні наслідки у конкретних питаннях та сферах, а також підірве фундаментальні питання, а саме модель демократії, прийняту в Європі, яка походить від грецької філософії, римського права та християнських цінностей. Залучення  національні парламенти всіх держав-членів на рівних засадах досягнуть неоціненного результату - розуміння і схвалення народами Європи дій, що здійснюються європейськими інституціями. Виходячи з принципу, що  За визначення компетенцій відповідають національних держав, роль національних парламентів у процесах прийняття рішень в ЄС має бути посилена.

5. Необхідно чітко визначити компетенції європейських інституцій та європейські процедури. Ці повноваження мають бути перелічені та уточнені процедури, закріплені в Європейських договорах, а не в політичній волі, сформульованій ad hoc окремими європейськими країнами.  Принципом має бути дотримання європейського права, а не його - часто довільне - тлумачення. Явище надмірно розширювального тлумачення договірного права Європейського Союзу призвело до шкідливої передачі повноважень від органів державної влади держав-членів до адміністрації ЄС. Надмірна зарегульованість призвела до дисбалансу в внутрішній в Союзі. Для держав-членів Європейського Союзу найбільш вигідним є стан, закріплений у договорах про розподіл компетенції між державами та інституціями Союзу. З цієї причини рішення на форумі Європейської Ради, тобто рішення, що приймаються між державами-членами щодо повноважень та діяльності Європейської Комісії та Європейського Парламенту, є необхідними для припинення прикрої тенденції втручання у внутрішню ситуацію окремих держав. Адже такий стиль дій несумісний з принципом субсидіарності.

На завершення, ми визнаємо легітимність оновлення Європейського Союзу, але не в напрямку побудови федеративної держави. Для нас Європейський Союз є дуже важливою міжнародною організацією, яка прагне до спільного блага і водночас служить спільноті суверенних національних держав. Перетворення Союзу на федерацію не вирішить найважливіших сучасних проблем на континенті. Він не звільнить підприємництво, не посилить економічну свободу, не принесе нових прав громадянам, не посилить безпеку, але він поглибить кризу і, можливо, також як не парадоксально загрожувати  інтеграція як проект та ідея. Зміни в Союзі необхідні, вони можуть бути здійснені лише в результаті відкритої дискусії в окремих країнах та в європейських інституціях, але серед усіх 28 держав-членів на основі рівності та консенсусу. Союзу не потрібні нові інституції, в тому числі єдине європейське виборче законодавство, оскільки це призведе до посилення розбіжностей на континенті. Натомість ми виступаємо за Європа солідарності. Бо Європа - це наше спільне благо.

Дякую за увагу.