Вшановуючи загиблих, ми не лише віддаємо їм данину пам'яті, але й дізнаємося про величну польську історію. Дорога на Підкарпатті серед могил родини Сапєг показує нам, наскільки неординарною є доля парламентаризму.

- Ми повинні діяти, пам'ятаючи про наших попередників, які гідно служили на благо республіки. Їх слід вшановувати і в наш час", - вважає Марек Кухцінський. 

Голова Сейму восьмої каденції помолився у Лентовні під Перемишлем біля пам'ятника Леонові Александру Сапєзі. Це неординарна постать, яка захоплює не лише власною історією, а й спонукає нас дізнатися про весь рід Сапєг. Леон походив з Красичина, але допитливий розум штовхав його в різні куточки світу. Навчався в гімназії у Львові, потім у Чирові, але й там не затримався, бо вирушив назустріч пригодам до Морської академії в Рієці. Там він також не затримався, оскільки вирішив повернутися до Львівської гімназії, де склав іспит на атестат зрілості, і знову вирушив у дорогу. Вивчав хімію в Німеччині (Лейпциг) та Швейцарії (Берн). Він також пройшов річний курс навчання в сільськогосподарському інституті в Бельгії (м. Гемблу).

Його інтерес до сільського господарства був зумовлений, серед іншого, великими маєтками, якими володіла його родина, а згодом і він сам. Згідно з історичними джерелами, у 1922 році він володів маєтком площею 10 550 га.

Другим його життям стала військова справа. У 1914 році став кваліфікованим льотчиком. Щоб оволодіти мистецтвом керування літаком, поїхав до Англії. Це вміння стало в нагоді під час Першої світової війни. Служив у лавах австро-угорської армії. Служив, зокрема, у 15-й повітряно-десантній роті у місті Раковіце під Краковом. Прославився багатьма сміливими бойовими діями. Однак за станом здоров'я був звільнений з армії і оселився в Красичині. Саме Леону ми завдячуємо відбудовою зруйнованого війною замку.

У листопаді 1918 року йому знову довелося взяти до рук зброю. Цього разу він воював з українцями за Перемишль. Коли у 1920 році розпочалася польсько-більшовицька війна, Леон знову одягнув мундир. Командував 3-м ескадроном 8-го уланського полку. Прославився тим, що розгромив великі радянські сили в районі Жовкви. Під час цих боїв він також отримав важке поранення.

Цікавим свідченням тих часів є незвичайна могила коня Сапєги Раллі, що знаходиться у Лентувені. Слід знати, що Леон Олександр був великим любителем коней. Після повернення зі школи в Бельгії він очолив ферму Ваповце (у 1910 році), де облаштував стайню для перегонів і тренувальний іподром. Ралль не загинув на війні. Це сталося лише у 1926 році. 

Втім, історія Леона Сапєги пролягає не лише через сільське господарство та війну. Він також відомий своїми експедиціями у супроводі дружини Катерини до невідомих на той час куточків світу. Він описав це у своїх книгах. "Ліси Ітурі" ілюструє його подорож Африкою. Натомість "Вулкани Ківу" - це барвиста розповідь про його спогади про експедицію через Судан, Уганду, Конго, Танганьїку. Так чи інакше, в Конго він щойно купив величезний маєток Нгешо: 500 гектарів між озером Мокото та вулканом Нямурагіра. Там він створив кавову плантацію і першу в регіоні чайну плантацію. Він також розробив колоніальні плани, які на той час були суперечливими.

Леон Олександр Сапега вирішив реалізувати свій досвід та політичні амбіції також у Сеймі Республіки Польща на 4-й термін. Він потрапив до нього від виборчого округу № 74 (Перемишльський, Ярославський та Яворівський райони). Однак його діяльність неоднозначно оцінюється багатьма істориками. У сеймі займався військовими питаннями, правом, захищав власників великих земельних володінь (виступав проти аграрної реформи). 

Початок Другої світової війни знову змусив Сапігу до активного опору агресору. Невдовзі його було заарештовано та ув'язнено у Жешуві. Після звільнення з полону розпочав конспіративну діяльність у Спілці збройної боротьби, а потім у Армії Крайовій. Брав участь в операції "Буря" - збройній операції Армії Крайової проти німецьких військ безпосередньо перед радянським вторгненням. У серпні 1944 року був важко поранений при спробі прорватися до Кракова, де, як і обіцяв, мав передати свій автомобіль Армії Крайовій. Його перевезли до Жешува, де після ампутації ноги він помер 27 вересня 1944 року.

Леон Александр - лише один з багатьох колоритних персонажів родини Сапєг, яка справила величезний вплив на історію Польщі. З роду, заснованого у 15 столітті Семеном Сапєгою, писарем Великого князя Литовського Казимира Ягеллончика, вийшли великі церковні діячі (кардинал Адам Сапєга) чи спікер Галицького сейму (Леон Сапєга), науковці, політики, підприємці, митці, походив рід, заснований у 15 столітті Семеном Сапєгою, писарем Великого князя Литовського Казимира Ягеллончика.

Історія таких родин ілюструє багатопоколінну традицію Польщі, яка колись була Республікою багатьох народів.

мо