12 березня 2007 року Парламент Угорщини одноголосно визнав 23 березня День польсько-угорської дружбина згадку про давні добросусідські відносини. Через чотири дні аналогічну резолюцію шляхом аккламації ухвалив польський Сейм. "Понад 1000 років поляки та угорці живуть в одній частині Європи, що створило міцні зв'язки між двома народами на багатьох рівнях: політичному, соціальному, культурному та економічному. Неодноразово ми разом відбивали загрози, які надходили як зі сходу, так і з заходу". - проголошується в його тексті.
Ця резолюція, хоч і коротка, але чудово ілюструє унікальні, тисячолітні стосунки між двома, здавалося б, несумісними - навіть мовно - народами: слов'янами-поляками і мадярами. Посилаючись на поезію Шандора Марая, Президент Угорщини Янош Адер зазначив, що "ми народилися в Центральній Європі, тому ми багато в чому є героями". Ці два горді народи, закинуті у складну частину Європи, незважаючи на численні історичні потрясіння, не лише фактично не протистояли один одному (якщо не брати до уваги конфлікти за Галицьку Русь у Середньовіччі чи вторгнення угорського короля Матяша Корвіна до Червоної Русі), але й неодноразово тісно співпрацювали між собою. Це не лише відомі Вишеградські конвенції 14 століття, але й персональна унія між Польщею та Угорщиною, результатом якої стало проголошення угорського правителя Людовика І (відомого в Польщі як Людвік Венгерський) королем Польщі, а потім і друга персональна унія, коли королем Угорщини став Ладіслав ІІІ Варненчик. На зближення двох народів великий вплив мав також Стефан Баторій, який, будучи герцогом Трансільванії, сприяв, серед іншого, більш тісним контактам між шляхтою Речі Посполитої та трансільванським дворянством, а також розвитку торговельно-економічних зв'язків. Тому ці тісні контакти були природними, адже наші народи століттями впливали один на одного.
1956 рік зв'язав нас великим мостом солідарності та допомоги. Угорське повстання розпочалося як демонстрація підтримки політичної відлиги в Польщі: "Всі угорці з нами, ми підемо за поляками!" - вигукували демонстранти, які зібралися біля пам'ятника Бему в Будапешті. Підтримуючи угорців, які боролися проти радянського режиму, поляки надсилали медикаменти, продукти харчування та здавали кров.
Справжня дружба між народами - це щось нечуване в сучасному світі. Звичайно, є хороші, дружні, контакти, є партнери, є союзники. Але до угорців у Польщі і поляків в Угорщині ставляться з непідробною, щирою і неприхованою любов'ю, в чому я особисто переконався. Це також видно з опитувань громадської думки - протягом багатьох років угорці (поряд з чехами та словаками) вказуються як одна з націй, до якої поляки мають найбільшу прихильність. Співпраця також відмінно розвивається на рівні контактів між містами, школами та університетами.
Напевно, сьогодні в Європі немає більш тісно співпрацюючих та взаємопідтримуючих урядів, ніж у Польщі та Угорщині. Безумовно, величезну роль у розвитку цієї співпраці відіграють Президенти обох країн, які щороку беруть участь у святкуванні Дня польсько-угорської дружби.
Як багаторічний парламентар, не можу не згадати про міжпарламентські контакти. Коли я був спікером Сейму, ми зустрічалися з Президентом угорського парламенту Ласло Кевером досить часто і жартували, що зустрічаємося частіше, ніж з власними сім'ями. До речі, завдяки нашим спільним зусиллям ця інтенсивна співпраця вийшла далеко за межі "традиційного" міжпарламентського співробітництва, хоча б у культурну сферу. Разом ми відкрили пам'ятники Славіку-Анталу у Варшаві та Будапешті, а також вшанували важливі історичні дати (річниця Угорського повстання 1956 року - мій виступ на урочистому засіданні Державних Зборів Угорщини).
Наразі моя мета як Голова польсько-угорської парламентської групи полягає у зміцненні співпраці між нашими групами та членами. З великим жалем дізнався про скасування у зв'язку з масовими заворушеннями святкування Дня польсько-угорської дружби 2020 року в м.Чепель, на якому я мав бути присутнім. Ми дуже сподівалися, що через рік, у березні цього року, вдасться зібрати представників наших груп разом для відзначення цьогорічного Дня дружби. На жаль, ситуація в Польщі та Угорщині не дозволяє здійснювати особисті контакти. Залишається заміна у вигляді відеоконференцій та очікування покращення санітарної ситуації. Під час моєї нинішньої каденції я також є головою Комітету у закордонних справах. Разом з Президентом Жолтом Неметом ми зосереджуємося насамперед на зміцненні співпраці у Вишеградській четвірці.
Я уважно і з тривогою стежу за повідомленнями з Угорщини щодо боротьби уряду та громадськості з SARS-Cov-2. Дуже сподіваюся, що наші країни найближчим часом разом подолають загрозу пандемії. Я перебуваю у постійному контакті з моїми угорськими друзями і з перших вуст дізнаюся про героїчну боротьбу угорської служби охорони здоров'я, зусиллям якої я віддаю належне.
Кілька днів тому, 15 березня, наші угорські друзі відзначали важливу дату - День Угорської революції, пам'ять про національне повстання проти Габсбургів та Війну за незалежність 1848-1849 рр. Це важлива дата і для нас, поляків. На боці угорців воював тритисячний польський легіон під командуванням генерала Юзефа Висоцького. Певний час головнокомандувачем угорської армії був генерал Генрік Дембінський, а передусім генерал Юзеф Бем, якого вважають найвидатнішим полководцем боїв 1848-1849 років. Останній, зокрема, досі користується широкою повагою та заслуженою славою героя як серед поляків, так і серед угорців.
17 лютого відбулася ще одна подія, яка вже увійшла в історію польсько-угорських відносин - передача Угорщиною юнацьких обладунків польського короля Сигізмунда Августа. Для нас цей чудовий жест Прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана є ще одним символом великої дружби між нашими народами.
Марек Кухчинський
Фото: Павел Кула/ Парламент Республіки Польща
