- У його підході до всіх справ, за які він брався, я бачив, перш за все, турботу про спільне благо і ставлення до суспільного служіння, хоча Анджей Бучек не вживав таких слів", - згадує загиблого віце-спікера польського Сейму Марек Кухцінський.

- Коли він говорив, що треба йти до президента, губернатора чи власника підприємства, бо ти відстоюєш добру справу, то на його слово можна було покластися. За це я його дуже цінував.

Кухцінський, уродженець Перемишля, бачив ознаки хвороби Бучека протягом останніх кількох місяців. Але ще більше він цінує готовність допомагати іншим, яку досі демонструє лідер перемишльського руху "Солідарність". - Від нього все ще виходила та ж сила, яку я запам'ятав багато років тому, коли ми познайомилися", - розповідає він.

Анджей Бучек, який народився в 1959 році в Цешанові, належав до другого покоління профспілкових діячів, лише на півпокоління молодший від засновників профспілки "Солідарність". У профспілці з 1989 року, у 1992-95 роках був членом правління Перемишльської землі.

Протягом наступного трирічного терміну повноважень він вже був її віце-президентом, а з 1998 року і до своєї передчасної смерті обіймав посаду "S"-президента. І правильно зробив, адже цей регіон, хоч і невеликий, але має свої особливості, які, безумовно, не полегшують життя керівнику профспілкової структури.

Скорочення ринку праці, іноді непрості відносини з українською меншиною, конкуренція між регіональним центром Перемишлем та іншими великими центрами - Ярославом, Переворськом та Любачевом - це типові виклики, з якими доводиться стикатися керівнику профспілки в регіоні. Повага і добра пам'ять, яку залишив по собі Голова Бучек, який помер у віці лише 53 років, доводять, що він міг це зробити.

Ліс прапорів проводжав його на прощання

Він мав дуже добрі контакти з сусідніми регіонами союзу, з усіма без винятку, що не завжди буває. - Я зголосився бути прапороносцем, бо хотів бути якомога ближче до Анджея", - розповідає тезка загиблого, Анджей Філіпчик, заступник голови Жешувського відділення профспілки "S". - А насправді найближчими до труни були посади рідної області, нашої області і національного комітету.

Але було набагато більше тих, хто, як і Філіпчик, хотів засвідчити свою прихильність і повагу до загиблого колеги. Адже профспілкові активісти з усієї країни привезли свої прапори.

- Анджей завжди дуже дбав про це, під час церемоній, які він організовував, завжди було багато прапорів і військових постів", - згадує Тадеуш Майхровіч, віце-президент КК і голова Підкарпатського воєводства, який дуже приятелював з покійним.

- Колеги нарахували не менше 60 прапорів, а це означає, що в почесній варті на цьому похороні брали участь майже дві сотні профспілчан.

Президент Майхровіч вважає, що такої урочистої обстановки для прощання з профспілковим лідером не було, мабуть, з часів похорону Гжегожа Колоса чи Яна Фрончека.

- Ліс прапорів зі Слупська, Кошаліна, Щецина, Зеленої Гори, Вроцлава. Я вже не кажу про наших сусідів. Як сказав під час церемонії Пьотр Дуда, у костелі в Цешанові був присутній увесь польський рух "Солідарність", - розповідає Майхровіч.

Андрію, брате!

- Профспілковий діяч до мозку кісток, людина, чутлива до людської несправедливості, віддана справі Солідарності та Польщі", - згадує Тереза Крочиковська, член президії Перемишльської земельної профспілки, яка щоденно контактувала з головою з 2010 року. Адже колись вони сиділи за сусідніми столами в обласній адміністрації.

- Він завжди був готовий боротися за робочі місця. Він не рахував години, не був схожий на клерка, до нього можна було звертатися зі службовими питаннями цілодобово, якщо це було необхідно. Тереза Крочиковська розповідає про зусилля, які були докладені для збереження посади медичного диспетчера у Перемишлі. Очевидно, що рішення вже було прийняте, але голова Бучек організував пікети перед Маршалківським управлінням, які виявилися результативними, оскільки воєвода змінила своє рішення. А посада диспетчера залишилася.

- Не дивно, що машини швидкої допомоги гучним сигналом прощалися з Анджеєм, коли труну опускали в могилу, адже, зрештою, суперечка навколо парамедиків у Перемишлі мала саме його обличчя, додає Філіпчик.

Безкомпромісність покійного профспілкового діяча у відстоюванні робочих місць підтверджує Тадеуш Майхровіч. - Я захоплювався його впертістю та ефективністю. Іноді я навіть радив йому: давай, мовляв, вже не врятуєш. Але Анджей ніколи не здавався. Переконаний у правоті своєї справи, він міг стати в авангарді протесту і зайти в кабінет, навіть той, який очолював його колега. Наші чи не наші на заході, головне - причина.

Майхровіч, який мав трохи більше профспілкового досвіду, та Анджей Бучек очолили сусідні регіони у 1998-2001 рр. Потім роками їздили на національні зустрічі до Гданська в одній машині, щоб зекономити кошти. Часу для спілкування було вдосталь, тож вони познайомилися ближче і потоваришували.

- Ми інколи розходилися в поглядах на стосунки, на Польщу, на сімейні справи, бо в мене сини, а в Анджея доньки, але ніколи не виникало питання про сварку. Я часто казав йому: "Анджею, брате! - Майхровіч нагадує.

Він міг бути тільки профспілковим діячем

Веселий. Добрий до людей. Сердечний. Допомагає. Він був повністю відданий тому, що робив. І він цікавився всім, в області фактично взяв на себе всю роботу. Він аналізував джерела проблем та шукав ефективні шляхи їх вирішення. Хтось сказав про нього, що він може бути тільки профспілковим діячем, але ніяк не роботодавцем. Тому що він був би занадто хороший для робітників. І так було до останніх хвилин, коли його тіло, виснажене тяжкою хворобою, відмовилося йому підкорятися.

- У листопаді 2011 року він вдруге став депутатом воєводських зборів і одразу ж подав інтерпеляцію щодо курорту Горинець, який збиралися приватизувати", - згадує Войцех Бучак, голова Жешувського регіону "S", який також є депутатом воєводського сеймику.

- На минулій сесії Анджей вже мав проблеми з кнопкою електронного голосування, але все ж таки взяв тоді слово, все ж таки висловився з цього приводу для Жешувського телебачення. Це важливе питання, оскільки лише муніципалізація курорту дозволить зберегти гідні робочі місця.

Голова Жешувського "S" нагадує, що Ординарієм Харківсько-Запорізьким є єпископ Мар'ян Бучек, близький двоюрідний брат Анджея. Не дивно, що покійний займався допомогою Церкві на Сході, що він також намагався допомагати людям в Україні, а не лише полякам, які там проживають.

- Хороший колега, щира, чесна людина. Незважаючи на короткий термін перебування на посаді депутата, Анджей здобув повагу і визнання, в тому числі серед депутатів від правлячої коаліції, додає Войцех Бучак.

- Анджей ніколи не прикидався, він розумів життя безпосередньо, завжди був самим собою", - говорить Майхровіч про свого друга. - І він пішов з життя надто рано. Мені буде його дуже не вистачати.

Джерело: http://waldemar-zyszkiewicz.pl/.