- Польща є для нас прикладом у плеканні національної пам'яті. Доля змусила нас триматися разом", - сказав спікер угорського парламенту Ласло Кьовер під час лекції ІПН у Перемишлі.
У лекції розглядалися відносини між суспільствами в країнах нинішньої Вишеградської групи в комуністичний період, під час подій 1956 року в Польщі, Угорщині та 1968 року в Чехословаччині. Згадано постать уродженця Перемишля Ришарда Сівеца, який у 1968 році під час свята врожаю на стадіоні 10-річчя Варшави на очах у тодішньої влади на знак протесту проти інтервенції військ Організації Варшавського договору в Чехословаччину вчинив самоспалення на стадіоні 10-річчя Варшави. Кевер зазначив, що на той час угорська громадськість не знала про існування таких людей, як Сівець. Як і в Польщі, відповідні служби прикривали протести проти комуністичного правління. - У нас схожий дух. Той, кому не довелося боротися за свободу, як Польщі чи Угорщині, ніколи нас не зрозуміє", - сказав Президент.
Лекція Інституту національної пам'яті стала кульмінацією зустрічі голів парламентів країн Вишеградської групи. - Ми робимо висновки з минулого, ми його вшановуємо... Але ми також говоримо про майбутнє наших країн, про майбутнє Європи, тому що, врешті-решт, ми турбуємося про кожну людину: наші сім'ї, суспільства, наших близьких", - завершив лекцію спікер Сейму Марек Кухцінський.
Проект "Виняткові прояви соціального спротиву та міжнародної солідарності в Польщі, Чехословаччині та Угорщині" Презентацію представив Директор Філії Інституту національної пам'яті у Жешуві, д-р Даріуш Іванечко. Презентація супроводжувалася виставкою "Будапешт-56 - щодо угорського повстання 1956 року, коли на вулиці вийшли угорці, які симпатизували полякам та жовтневим змінам у Польщі. Їх прагнення до свободи вилилося в антикомуністичне повстання, криваво придушене Радянською Армією в листопаді 1956 р. Тоді поляки спонтанно організували кампанію допомоги, відправляючи по Дунаю медикаменти, кров і слова підтримки. У 1956 році угорці засвідчили свою любов до свободи. Їхнє повстання можна порівняти з Варшавським повстанням, таким же трагічним і таким же самотнім і самотнім. "Крик сірої людини. Ришард Сівець (1909-1968)". Метою виставки є вшанування пам'яті Ришарда Сівеца. Виставка створена у зв'язку з 40-ми роковинами його акту самоспалення на Стадіоні 10-річчя Варшави на знак протесту проти вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини. На виставці представлені матеріали з фондів Інституту національної пам'яті та родини Ришарда Сівеца, що засвідчують його життя та трагічну загибель. Він був гуманістом, ревним католиком і палким патріотом, який плекав національні традиції вдома. Пристрастю Ришарда Сівеца була література, він мав величезну книжкову колекцію, яка налічувала близько 3 000 томів. Він був активним спортсменом, відмінним лижником і плавцем. Багато років писав памфлети на власній друкарській машинці "Еріка", підписуючи їх псевдонімом - Ян Полак. Він так і не змирився з політичною ситуацією в Польщі після радянського вторгнення.
Директор Жешувського відділення Інституту національної пам'яті Даріуш Іванечко
