18 лютого У Будапешті відбулася зустріч голів комісій В-4 та Франції у закордонних справах. Обговорювалися відносини між ЄС, Білоруссю, Росією, Західними Балканами та Туреччиною, а також трансатлантичні відносини; ЄС-Африка, ЄС-Китай.
Росія та Білорусь є ворожими до ЄС диктаторськими режимами, причому перший є захисником і де-факто зверхником другого. Політика Кремля - це дестабілізація та військова агресія проти своїх сусідів від Молдови та Грузії до України. Росія погрожує військовою агресією також і прикордонним з нею країнам-членам ЄС - від Данії, Фінляндії та Швеції, частина територій яких (острови на Балтиці) є об'єктом штабних ігор та масштабних військових навчань за сценарієм їх завоювання, що проводяться двічі на рік протягом кількох років), через країни Балтії, до Польщі, Румунії та Болгарії, які вважаються природною сферою впливу Росії, в якій Кремль прагне відновити своє домінування.
НІЧОГО ПРО НАС БЕЗ НАС
Прагнення до врегулювання з Росією шляхом задоволення частини її вимог за рахунок Центральної Європи та ціною відмови від цінностей, на яких побудований Північноатлантичний Альянс, включаючи право кожної нації вільно обирати свій союз та власну політичну систему, викликають глибоке розчарування на східному фланзі ЄС та в Україні. Практика, коли наддержави вирішують долю інших суверенних держав без них і через їхні голови, тобто повторюють процедури, відомі з Мюнхена 1938 року, зі зрозумілих причин є неприйнятною. Що стосується Західних Балкан, то позбавлення їх перспективи членства в ЄС створює політичний вакуум, який, спираючись на розчарування їхніх народів, буде заповнений ворожими до ЄС силами, в т.ч. Росією. Це загрожує дестабілізацією регіону та розпалюванням Кремлем старих конфліктів з метою їх подальшого використання у відносинах з ЄС та НАТО.
Військово-політична присутність США в Європі була фундаментом, на якому була побудована довіра між Францією та Німеччиною після століть війни. Тези про готовність ЄС конкурувати зі США, Росією та Китаєм, які ми чули у цьому контексті, є відірваними від реальності, і нинішня українська криза це яскраво продемонструвала.
