Історія перемишльських орлят надзвичайно драматична і зворушлива. Восени 1918 року учні та студенти, серед інших, взяли до рук зброю, часто платячи найвищу ціну за свободу своєї Батьківщини. У передмові до книги "Перемишль, хоробре місто" пише Марек Кухцінський:
У 1918 році, коли Польща відновила свою незалежність, Перемишль також - і одним з перших - став до боротьби. Бойовий дух підтримував преподобний капітан Юзеф Панас. Цього разу проти українців. Перемишляни з початку листопада 1918 року вели бої за мости через річку Сян, за райони, здійснювали контратаки з боку Засяння на правий берег міста. 11 листопада Перемишль був вільний! Але поляки продовжували бої в Нижанковичах (10 і 13 грудня) та інших населених пунктах. У боротьбі брали участь представники всіх поколінь, у тому числі й орлята - учні перемишльських гімназій (загиблі поховані у великій символічній могилі орлят на головному цвинтарі). Однак це було б неможливо, якби ціннісний фундамент національної та наднаціональної спільноти, що формується, не вибудовувався протягом багатьох поколінь. Адже Перемишль, як і багато подібних міст Речі Посполитої, був містом поляків різних віросповідань і національностей, а ідентичність всієї Перемишльської землі творили не лише поляки, а й євреї, русини, українці, угорці, австрійці, чехи, німці та вірмени.
Могила захисників Перемишля в Перемишлі
Проект пам'ятника 1037 р. (колекція НМЗП)
Фотографії захисників Перемишля походять з колекції Національного музею Перемишльщини
