Кресов'яки, замордовані ОУН-УПА, жертви НКВС, солдати Армії Крайової (АК), перемишльські орлята, виленські солдати - їм, покладаючи вінки на могили та пам'ятники, маршал Кухцінський віддав данину пам'яті. Його супроводжували народний депутат Анджей Матусевич, мер Перемишля Роберт Хома, директор Жешувського відділення Інституту національної пам'яті Даріуш Іванечко та голова Перемишльської міської ради Люцина Подгаліч.
Крипти Перемишльської архікатедри
Архієпископ Ігнацій Марцін Токарчук Доктор філософії, єпархіальний єпископ Перемишльський у 1965-1993 роках (у 1991-1992 роках архієпископ ad personam, у 1992-1993 роках архієпископ-митрополит), з 1993 року архієпископ-емерит Перемишльської архидієцезії. Кавалер ордена Білого Орла. Викладав філософію та теологію у Вищій духовній семінарії в Ольштині та Люблінському католицькому університеті. Будучи єпископом Перемишльським, незважаючи на відсутність дозволу комуністичної влади, будував храми в єпархії (за роки єпископства було збудовано понад 400 церков і каплиць), підтримував різні громадські ініціативи (зокрема, профспілку "Солідарність"). За безкомпромісну позицію у захисті інституцій Католицької Церкви в Польській Народній Республіці неодноразово зазнавав переслідувань з боку Служби безпеки.
Військовий цвинтар у Перемишлі
Меморіал пам'яті поляків зі східних погранич, замордованих ОУН-УПА. Про це свідчить напис на пам'ятнику: ...Якщо я забуду їх, Ти, Боже... забудеш мене.... Вшанування поляків, вбитих у 1943-1945 роках на Волині та Східній Малопольщі, а також тих, хто покинув свою батьківщину, рятуючись від терору та винищення від рук ОУН-УПА в 60-ту річницю цієї великої трагедії - "Співвітчизники", Перемишль, липень 2003 року.
Пам'ятник АК Вшанування пам'яті воїнів Армії Крайової - підпільних збройних сил Польської підпільної держави під час Другої світової війни, що діяли на окупованій Німеччиною та СРСР території Республіки Польща.
Могила Невідомого солдата
Тут знаходяться безіменні останки солдата, який загинув у 1918 році на околиці Перемишля під час бою під Нижанковицями. На могильній плиті - напис: Невідомий солдат-співвітчизник 31 V MCMXXV
PМеморіал пам'яті поляків зі Східного пограниччя, замордованих НКВС Вона присвячена пам'яті поляків зі східних прикордонних територій, які були вбиті НКВС. Про це свідчить напис на пам'ятнику: Полякам з Пограниччя, вбитим НКВС у 1939-1946 роках
Пам'ятник легіонерам Обеліск загиблим польським легіонерам, який був перенесений на Військове кладовище з Головного кладовища. На обеліску є напис: Польським легіонерам, полеглим у 1914-1918 роках, до 70-ї річниці незалежності Польщі, зусиллями Товариства друзів міста і краю цей пам'ятний обеліск було врятовано від руйнування, відреставровано та встановлено на новому місці.
Алісія Внуровська "Єва, Ірена Шайовська "Ганка" та Марія Гжегорчик працював у Перемишльській розвідувальній бригаді. До середини 1946 року вони передавали плани оперативних заходів, списки та фотографії співробітників у кабінетах, списки осіб, притягнутих до відповідальності з обвинувальними висновками та розшукуваних за підпільну діяльність, витяги з протоколів допитів заарештованих, анкетні дані та завдання агентури, списки ув'язнених, а також звітну документацію та схему функціонування ВУБП. Внуровська була засуджена до смертної кари, заміненої на довічне ув'язнення у зв'язку з пізнім терміном вагітності. Гжегожчик був засуджений до довічного ув'язнення. Шайовська отримала вирок у вигляді 15 років позбавлення волі.
Олександр Дворський Польський громадський діяч, адвокат, член Державної Ради та Галицького крайового сейму, багаторічний мер Перемишля. Заснував Комунальну ощадну касу, з його ініціативи було створено Союз галицьких міст. За його каденції у Перемишлі було розширено школи, проведено водогін, розпочато електрифікацію міста, збудовано притулок для бездомних ім. Брата Альберта та "Дім притулку і праці для людей похилого віку". Був головою госпітального комітету, за ініціативи якого було збудовано шпиталь загального профілю. Нагороджений Папою Римським Левом ХІІІ орденом Святого Григорія та орденом Франциска Йосифа.
Цвинтар австро-угорських вояків, які загинули у 1914-1918 роках у боях за Перемишльську фортецю
Пам'ятник / Могила перемишльських орлят
Загинув при обороні Східних кордонів у 1918 році. Станіслав Артвінський - старшокурсник університету, 24 роки (лейтенант Війська Польського), Тадеуш Дуркач - учень 7 класу, 17 років (солдат Війська Польського), Тадеуш Кендзьорський - старшокурсник університету, 18 років (солдат Війська Польського), Юзеф Кендзьорський - учень 8 класу, 18 років (солдат Війська Польського), Вацлав Мотич - учень 5 класу, 18 років (солдат Війська Польського) Університет, 18 років (солдат Війська Польського), Юзеф Кендзерський - учень 8 класу, 18 років (солдат Війська Польського), Вацлав Мотика - учень 8 класу, 17 років (сержант взводу Війська Польського), Станіслав Осостович - учень 7 класу, 17 років (капрал Війська Польського), Владислав Риж - учень 8 класу, 19 років (солдат Війська Польського), Мар'ян Шульц - учень 8 класу, 19 років (солдат Війська Польського), Альфонс Ружицький - учень 4 класу гімназії, 18 років (неодружений. Добровольча піхотна дивізія), Нікодем Созанський - випускник школи в Реальному, 23 роки (Добровольча піхотна дивізія), Фердинанд Новак - учень Національної купецької школи, 15 років (солдат Війська Польського), Мечислав Залещик - учень Національної купецької школи, 17 років (солдат Війська Польського), Адам Плонка - учень 7 класу гімназії, (взводний сержант 37-ї піхотної дивізії).
Ришард Сівець
Вояк Армії Крайової, філософ, бухгалтер з Перемишля. Протестуючи проти вторгнення в Чехословаччину, він вчинив самоспалення 8 вересня 1968 року під час національного свята врожаю на стадіоні 10-річчя у Варшаві в присутності партійних лідерів, дипломатів і 100 000 глядачів.
Майор Владислав Коба "Рак", "Марцін", "Тор", "Зила" (1914- 1949), офіцер регулярної служби Війська Польського та Армії Крайової, активіст Товариства свободи і незалежності. Служив у 3-й бригаді легіонерів у Ярославі на посаді командира взводу, потім роти. У 1939 році отримав звання лейтенанта, брав участь у війні 1939 року, в тому числі у важких боях під Погрошевом, Умястовом та в обороні фортеці Модлін. Після капітуляції перебував у пересильному таборі для військовополонених у Дзялдові. Після звільнення переховувався в околицях Ярослава. У грудні 1939 року прийняв присягу Польської Служби Перемоги (SZP) та Союзу Збройної Боротьби (ZWZ-AK) від сержанта Юзефа Цинара, "Єдинака", командира застави "Ярослав-Срудместьє". Через деякий час був направлений на заставу "Пручник". Був офіцером з вишколу в районі округу Армії Крайової в Ярославі. З 1943 року - командир диверсійного взводу та референт з диверсійної роботи окружного командування. Він організував низку збройних та диверсійних акцій, у яких брав участь і сам. З червня 1944 року на посаді командира взводу брав участь у бойових діях за річкою Сан у складі партизанського з'єднання 39-ї ІР Армії Крайової. Після окупації Жешувщини радянською владою його розшукували УБ та НКВС. Наказом штабу Армії Крайової присвоєно звання капітана. Восени 1944 року переведений до Перемишльського округу Армії Крайової, де на початку 1945 року обійняв посаду ад'ютанта штабу округу. Після розпуску АК був командиром Перемишльського округу "НІ". Використовував конспіративне ім'я Марцін Груда, працював бухгалтером у дорожній конторі ПКП. З вересня 1945 року - голова Перемишльської управи ВІН, а з весни до жовтня 1946 року - голова Перемишльського повіту ВІН. У жовтні 1946 р. переведений до штабу округи ВіН Жешув на посаду заступника начальника, з 4 травня 1947 р. - начальник округи. Заарештований 26 вересня 1947 р. у м. Перемишль співробітниками Жешувського відділення військової поліції. Вироком ВТ військ МВС у Жешуві від 21 жовтня 1948 року засуджений до розстрілу, позбавлення громадських прав і громадянської честі назавжди та конфіскації майна. 5 січня 1949 року на закритому слуханні Верховний суд Нового Південного Уельсу залишив смертний вирок у силі. Президент Болеслав Бєрут рішенням від 23.01.1949 р. не скористався своїм правом помилування. Вирок було виконано у Замковій в'язниці в Жешуві 31.01.1949 р. о 20:30. Разом з ним загинули Леопольд Ронса та Міхал Зиґо. Тіла були таємно поховані на парафіяльному цвинтарі у Звенчиці. Останки були ексгумовані 7 IX 2015 року. 5 лютого 1992 р. Суд Варшавського військового округу виніс рішення, яким визнав недійсним вирок ППС у Жешуві від 21.10.1948 р. та рішення НКВС від 5.01.1949 р. Одружений з 15.06.1940 р. на Марії Станіславі, уродженій Олешко, вчительці. Мав двох дітей: доньку Марту та сина Войцеха. Двічі нагороджений Хрестом хоробрості (1939, 1944), Срібним хрестом заслуги з мечами, Хрестом Армії Крайової, чотири рази медаллю Армії Крайової, Командорським хрестом із зіркою ордена "Полонія Реститута". Посмертно присвоєно звання майора. Похований 17 вересня 2016 року на Засанському кладовищі у Перемишлі.
TVP3 Жешув: http://rzeszow.tvp.pl/27542145/oddali-hold-poleglym-zolnierzom-wojska-polskiego-i-ak
