4-5 липня ц.р. у Кракові відбулося друге тристороннє засідання Президій парламентів країн Веймарського трикутника (Президії Сейму Польщі, Національних зборів Французької Республіки та Бундестагу ФРН).
Перша зустріч відбулася влітку 2010 року в м. Ессен, Німеччина.
- До порядку денного були включені наступні питання:
Майбутнє Європейського Союзу в контексті реформування Економічного та валютного союзу
(Виступаючі: Клод Бартолон - Франція, Вольфганг Тірсе - Німеччина, Єжи Вендерліх - Польща).
2. спільна політика безпеки і оборони
(Виступаючі: Рупрехт Поленц - Німеччина, Ванда Новицька - Польща, Даніель Ауруа - Франція).
3. європейська політика сусідства, південний вимір та східне партнерство
(Виступаючі: Норберт Ламмерт - Німеччина, Цезарій Грабарчик - Польща, Клод Бартолон - Франція).
Фото: Кшиштоф Білоскурський.
У першому випуску Виступаючі наголосили на необхідності більш тісної співпраці між країнами ЄС в умовах кризи та пов'язаних з нею проблем, таких як безробіття та молодіжна співпраця, а також на необхідності посилення ролі національних парламентів.
Було обговорено наступні кроки в інтеграції, спільну валюту (євро) та фіскальний договір. Віце-президент Бундестагу Вольфганг Тірзе, серед іншого, відзначив важливість визнання вжитих заходів.
У дискусії взяв участь Марек КухцінськийВіце-спікер польського Сейму наголосив, як представник найбільшої опозиційної партії, що у Польщі схвалення фіскального пакту було прийнято парламентською більшістю уряду у непередбаченій для таких угод процедурі та з порушенням Конституції (ст. 90). Тому ці питання вирішуватиме Конституційний Суд.
Щодо євро, то в Польщі також немає одностайності - 501ТП2Т поляків виступають проти запровадження євро. Марек Кухцінський також звернув увагу на негативність федералістських прагнень.
Скептично до цього ставляться не лише у Польщі, але й у Нідерландах та Великій Британії. На думку "Права і справедливості", Європейський Союз повинен змінити темпи та напрямки інтеграції. Перш за все, слід провести глибокий аналіз прогресу інтеграції на сьогоднішній день та її сумісності з національними конституціями. Такий підхід відповідає очікуванням щодо посилення ролі національних парламентів.
Про Спільну політику безпеки і оборони Необхідним, на думку виступаючих, є поглиблення співпраці між країнами ЄС на основі Декларації "Веймар плюс", підписаної 15 листопада 2012 року міністрами закордонних справ та оборони Польщі, Німеччини, Франції, Італії та Іспанії. Таке більш активне залучення має включати такі питання, як підготовка військових операцій/місій ЄС, в тому числі у зв'язку з "виходом" США з регіонів навколо Європи (Африка, Близький Схід).
Віце-спікер Марек Кухцінський під час дискусії підкресливщо європейська оборонна політика має будуватися шляхом зміцнення оборони всіх країн ЄС, але в контексті співпраці з НАТО. Він також зазначив, що країнам ЄС має бути наданий час для ознайомлення з доповідями, які готуються у сфері безпеки і оборони та оборонної промисловості.
Щодо Європейської політики сусідства Виступаючі відзначили складну ситуацію на Сході та Півдні, де повалені обрані уряди, а воля до реформ не завжди проявляється у підтримуваних країнах (Н.Ламмерт: в ЄС іноді переоцінюють наш вплив на зміни в сусідніх країнах. Вони повинні мати право розвиватися в рамках загальновизнаних демократичних цінностей. Необхідні нові відносини між громадянським суспільством і державним апаратом).
Чезарі Грабарчик відзначив досягнення країн Східного партнерства, які мають бути відзначені принципом "більше за більше", що супроводжує розподіл фінансової підтримки. Клод Бартолон запропонував наступний розподіл фінансової підтримки на наступні роки: 2/3 для південного напрямку, 1/3 для східного напрямку.
Під час дискусії Марек Кухцінський зазначивГоловний висновок цієї частини дебатів полягає в тому, що Європейська політика сусідства перебуває в кризі, оскільки немає стабільності ні на Сході, ні на Кавказі, ні на Півдні. ЄС повинен якнайшвидше надати Грузії, Молдові та Україні конкретну перспективу членства.
Якщо цього не станеться, ми втратимо ці країни і суспільства. Він запропонував повернутися до основ європейської солідарності, яка розуміється як здатність ділитися своїм багатством з тими, хто цього найбільше потребує, особливо зі східними країнами, які пережили комуністичну епоху.
Він також звернув увагу на велику різницю у фінансуванні між Східним партнерством та Південним напрямком: для Східного партнерства (шість країн) у 2012 році ЄС виділив 600 млн. євро підтримки, а для однієї лише Туреччини - 800 млн. євро, хоча формально вона не є частиною політики сусідства, а країною-кандидатом на вступ до ЄС.
Іншим прикладом незбалансованості підтримки в рамках політики сусідства є кредитні ліміти: на Схід було виділено до 150 млн. євро, натомість на Південь - до 1 млрд. євро, де ці кошти були значною мірою втрачені (Єгипет, Лівія, Сирія).
Він також запропонував, щоб одним з інструментів посилення Східного партнерства стала Карпатська стратегія як елемент координації між карпатськими країнами, до яких належить і Україна.
Наступна зустріч керівництва парламентів Веймарського трикутника планується через три роки у Франції.
