За матеріалами gpcodzinnie.pl, 24 вересня 2013 року: Наближається момент підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Це створює нові можливості для польсько-української політичної співпраці на просторі між Німеччиною та Росією.
Приводом для переговорів з парламентарями "Права і справедливості" став приїзд до Варшави депутатів Верховної Ради України з наміром спільно покласти квіти до могили генерала Марека Безручка.
Театр Варшавської битви 1920 року був прикритий з півдня частинами Української Народної Республіки. Коли 25 серпня бої на півночі закінчилися, 1-а кінна армія Семена Будьонного рушила до Замостя. З 29 по 31 серпня, коли прибуло польське підкріплення під командуванням генерала Юзефа Галлера, місто обороняла 6-та дивізія Січових стрільців під командуванням полковника Марека Безруцького. Раніше ці війська разом з польськими військами брали Київ, а 31 серпня брали участь у розгромі армії Будьонного під Комаровим. Символ братерства
Генерал Марко Безручко був прихильником союзу між Симоном Петлюрою і Юзефом Пілсудським та польсько-української співпраці проти Радянської Росії. Після демобілізації оселився у Варшаві. Був головою Українського військово-історичного товариства, яке мало готувати кадри для нової війни з радянською владою. Помер у Варшаві 10 лютого 1944 року.
Марко Безручко є символом польсько-української військово-політичної співпраці. Тому звернення до цієї традиції депутатів "Права і справедливості" та народних депутатів України має не лише символічне, але й геополітичне значення. Зокрема, у контексті майбутнього підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Про це йдеться у листі депутатів партії "Право і Справедливість" (PiS) до українських парламентарів, які взяли участь у церемонії спільного покладання квітів до могили генерала Марека Безручка на православному кладовищі Воля у Варшаві: "Польсько-українське партнерство має давні традиції, тому незрозуміло, що переконання у необхідності цього партнерства не супроводжується відповідною історичною політикою, яка пропагує те, що в історії зближує наші народи.
Втім, братерство по зброї майже 100-річної давнини є чудовим прикладом співпраці і сьогодні. Вшанування українських воїнів - героїв тієї війни - для нас також є виконанням морального обов'язку перед союзником, якому ми не змогли допомогти свого часу". Автори листа запевнили українців, що "для значної частини патріотично налаштованих політичних еліт Польщі та України стратегічне партнерство наших країн є найкращою гарантією незалежності та запобіжником від розпаду наших батьківщин".
Після церемонії на православному кладовищі відбулася зустріч парламентаріїв "Права і справедливості" з Президентом Польщі Ярославом Качинським, Віце-президентом Адамом Ліпінським, Віце-спікером Сейму Мареком Кухцінським та депутатом Європарламенту Кшиштофом Щерським, а також з народними депутатами України від Львівської та Київської областей - Ярославом Дубневичем (партія "УДАР") та народними депутатами України від "Батьківщини" Юлії Тимошенко: Микола Княжицький, засновник незалежного телеканалу TBI, Лідія Котилак та Ігор Васюник. Після цього відбулася спільна польсько-українська прес-конференція у Сеймі. Провал Москви
Більшість поляків були переконані, що відмова від власної зовнішньої політики і підпорядкування інтересам Росії та Німеччини принесе безпеку і процвітання. Відповідно, вони обрали ПО, партію, яка проводить саме таку політику. Як наслідок, нам сьогодні загрожує імперська політика наших сусідів.
З Польщею більше ніхто не рахується, бо вона слабка - і за власним вибором. Між тим, проведення реформ та відновлення власної держави та економіки потребує саме незалежної зовнішньої політики та союзників, які б могли протистояти зовнішньому тиску, наприклад, з боку Росії.
У цьому контексті польсько-українська співпраця набуває сьогодні особливого значення, оскільки перемога Ангели Меркель означає, що у великій коаліції, яка сформується в Німеччині, саме християнські демократи диктуватимуть напрямок східної політики.
Рішення ФРН підписати Угоду про асоціацію з Україною свідчить про продовження "грубої дружби" у німецько-російських відносинах, а також про те, що сподівання Кремля на перемогу в Німеччині російської партії, а саме соціал-демократів, посткомуністичних лівих та "зелених", не виправдалися.
Операція "Сноуден" провалилася. З іншого боку, українська еліта вирішила бути незалежною по відношенню до Москви і буде відстоювати свої інтереси, які часто йдуть врозріз з російськими прагненнями. Можливість для нас Описана вище геополітична ситуація створює можливість для Польщі зіграти на свої інтереси, як вона завжди робить, коли розхитується німецько-російський альянс.
У такому випадку з'явиться ще один, хоча і слабший фактор - Україна. Якщо Польща не вступить у гру і продовжуватиме керуватися щодо України російськими інтересами, ми станемо пішаком у грі наддержав у нашому регіоні. Росія і надалі використовуватиме Польщу проти України, розпалюючи історичні образи. Київ же повністю покладатиметься на Німеччину, яка зацікавлена в тому, щоб наша економіка повністю залежала від її економічних інтересів.
Нашою метою має бути гра не лише у трикутнику Польща-Україна-Росія, але й у трикутнику Польща-Україна-Німеччина. Посилення позицій України у відносинах з Берліном та Москвою сприятиме також покращенню наших позицій у відносинах з Німеччиною. Якщо Польща не стане самостійним фактором, вона не зможе здійснити жодних внутрішніх змін і зануриться у безплідну боротьбу з міфічними ворогами.
Тому не варто перейматися нападками російської агентури, яка розпалює польсько-українські непорозуміння. До протидії опонента слід ставитися як до доказу правильності обраного шляху.
