Єжи Ґедройць помер 14 вересня 2000 року. Він ніколи не сумнівався, що комунізм впаде, або що Польща відновить свою незалежність. Політика була для Гедройца найважливішою справою, але культура була її невід'ємною частиною. Гедройц, названий Густавом Герлінгом-Грудзінським "Великим садівником польської літератури", чудово поєднував ці два напрямки. У 1929-1935 роках працював референтом у справах преси та парламенту в Міністерстві сільського господарства, а з 1935 року - в Міністерстві промисловості і торгівлі, начальником відділу президії, одночасно займаючись журналістською діяльністю: з 1930 року - головний редактор газети "Dzień Akademicki" ("Академічний день"), що виходила також під назвою "Bunt Młodych" ("Повстання молодих"), а з 1936 року - тижневика "Polityka".

З початком Другої світової війни Єжи Гедройц, як співробітник Міністерства промисловості і торгівлі, був евакуйований до Румунії. Звідти виїхав до Стамбулу, потім до Палестини, де вступив до Окремої Карпатської стрілецької бригади. Брав участь у лівійській кампанії та бойових діях в Тобруку.

У 1943-1944 роках Гедройц був начальником відділу періодичних і військових видань Управління пропаганди Другого польського корпусу генерала Владислава Андерса, співробітником Навчального центру бронетанкового озброєння в Галліполі, Італія, а потім, у 1945 році, директором Європейського департаменту Міністерства урядової інформації в Лондоні.

До "Культури", яку він редагував з 1947 року, найважливішого періодичного видання польської еміграції, він контрабандою проносив твори, неприйнятні для цензури ПНР. Для нього писали найвидатніші письменники: Герлінг-Грудзинський, Гомбрович, Мілош, Ружевич, Гласко, Чапський, Мрожек...