12 грудня 1981 року о 14 годині генерал Войцех Ярузельський прийняв рішення про введення воєнного стану. 13 грудня, в ніч з суботи на неділю, о 0:00, загони ЗОМО розпочали загальнонаціональну кампанію арештів опозиційних активістів. Приблизно. 70 000 солдатів Війська Польського, 30 000 співробітників Міністерства внутрішніх справ, 1750 танків і 1400 бронемашин, 500 бойових машин піхоти, 9000 автомобілів і кілька ескадрилій вертольотів і транспортних літаків були задіяні для виконання плану, який ретельно готувався протягом року. 10 000 офіцерів взяли участь в операції "Ферт", метою якої було затримання та розміщення у заздалегідь підготовлених центрах утримання під вартою та в'язницях осіб, які становили загрозу державній безпеці. Почався задушливий час терору.
Католицька церква відіграла величезну роль під час воєнного стану, ставши на захист нації та впливаючи на селян, які формували підвалини незалежного селянського руху. Особливо важливими в той час були вчення Папи Івана Павла ІІ, примаса Стефана Вишинського, архієпископа Ігнація Токарчука та найненависнішого для комуністів ксьондза Єжи Попелюшка. "Церква завжди стоїть на боці правди. Церква завжди стоїть на боці скривджених. Сьогодні Церква стоїть на боці тих, у кого відібрали свободу, у кого знущаються над совістю. Сьогодні Церква стоїть на боці робітничої Солідарності, на боці трудящих, яких часто ставлять в один ряд зі звичайними злочинцями", - сказав Попелюшко під час проповіді на початку воєнного стану.
Іван Павло ІІ, виступаючи з нагоди молитви "Ангел Господній" 13 грудня 1981 року на площі Святого Петра, обмежився проханням про молитву за Польщу, пригадавши свої слова, сказані кількома тижнями раніше: "Польська кров не повинна пролитися, бо її було пролито занадто багато, особливо під час останньої війни. Потрібно зробити все, щоб будувати майбутнє Вітчизни в мирі".
І кардинал Вишинський, і кардинал Глемп знали про майбутню боротьбу проти комуністичної влади. 12 грудня у Варшаві Предстоятель Польщі призначив 3-річну Суспільну Раду Примаса (інформаційно-дорадчий орган, до складу якого входять миряни - науковці, громадські діячі, діячі культури). Її головою став професор Станіслав Стомма. Після різанини на шахті Вуєк кардинал Глемп, бажаючи пом'якшити настрій, запитує: "Не воюйте поляк проти поляка".
У Перемишлі також опір комуністичній владі розпочався з кіл, близьких до Церкви - Перемишльської архієпархії та отця-єпископа Ігнація Токарчука, який ще у 1980 році публічно висловив свою підтримку вимогам, висунутим страйкуючими робітниками, а згодом і НСЗП "Солідарність", що виникла в результаті підписання Гданських угод. У наступні роки Ординарій Перемишльської єпархії зазначав, що "комуністичне право" - це беззаконня, одягнене в шати закону, яке знищує все позитивне і цінне. У проповіді, виголошеній 5 вересня 1982 року на Ясній Горі, він закликав допомогти репресованим комуністами.
Зокрема, нинішній спікер Сейму Марек Кухцінський належав до першого в Польщі фермерського капеланства, яке діяло в Красічині. Разом з тодішнім парафіяльним священиком, отцем Станіславом Бартмінським, під пильною охороною поліції, Кухцінський організовував реколекції та лекції для фермерів та активістів "Солідарності" з усієї Польщі. Коли після 13 грудня не вистачало медикаментів, продуктів харчування та предметів першої необхідності, він допомагав шахтарям і робітникам з Сілезії та Нової Гути, жертвам пацифікації на шахті Вуєк, інтернованим і репресованим. - Коли йшлося про допомогу Сілезії, на нього завжди можна було розраховувати", - говорить про маршала о. Бартмінський. Марек Кухцінський брав участь, зокрема, у переведенні інтернованих з Сілезії до Перемишльської єпархії, в тому числі Марії Єдинакової, яку шантажувала СБ. Він також допоміг втекти вкрай незручній для комуністичної влади фігурі, за якою цілодобово стежили, допитували, залякували, чия справа, створена СБ, налічує понад 9 тисяч сторінок - отцю Чеславу Садловському, який у парафії у Зброжі Дузькій створив, серед іншого, один з перших у Польщі селянських рухів самооборони. Крім того, в парафії діяла нелегальна радіостанція і друкарня, і, незважаючи на нагляд СБ, вона надавала притулок опозиціонерам.
