40 років тому, 23 вересня, було створено Комітет захисту робітників. Вона була створена на противагу репресіям комуністичної влади проти трудящих Радома та Урсуса. Його основною метою було надання юридичної, фінансової та медичної допомоги переслідуваним працівникам та їхнім сім'ям.  

У вересні 1976 року Антоні Мацєревич і Пьотр Наїмський за підтримки Яна Юзефа Ліпського і Яцека Куроня остаточно переконали більшу групу людей в необхідності створення Комітету. Членами-засновниками КОР були молоді люди, інтелектуали, які готувалися до цього руху багатьма зустрічами та дискусіями: Єжи Анджеєвський, Станіслав Баранчак, Людвік Кон, Яцек Куронь, Едвард Ліпінський, Ян Юзеф Ліпський, Антоні Мацєревич, Пьотр Наїмський, Антоні Пайдак, Юзеф Рибіцький, Анеля Штайнсбергова, Адам Щипйорський, преподобний Ян Зєя та Войцех Зємбінський. Як розповів Пьотр Наїмський, тоді вони керувалися ідеєю, що jякщо ця комуністична система не буде повалена, незалежна Польща не буде створена. КОР вимагав від комуністичної влади амністії засуджених за участь у червневих демонстраціях 1976 року, допуску репресованих до роботи, розкриття повного обсягу репресій, покарання винних у порушенні закону проти демонстрантів, а також створення парламентської комісії для розслідування і публічного оприлюднення порушень закону з боку влади у зв'язку з вищезгаданими подіями. КОР підтримував переслідуваних та їхні сім'ї. Їм була надана юридична, фінансова та медична допомога. У публікації "...служити всім життям... Невідома історія Комітету захисту робітників" Антоні Мацєревич згадує: Багато енергії забирала рутинна, повсякденна робота - зустрічі з адвокатами, дізнавання про судові процеси, отримання нових адрес репресованих працівників. Ми виходили з того, що будемо допомагати непомітно - не скажу, що таємно, бо не в цьому справа, але непомітно. Ідея полягала в тому, щоб створити шлюз між політичним середовищем, яке відкрито декларує себе як опозиційне, і власне кампанією допомоги. [...]

Комуністична влада переслідувала активістів КОР, за допомогу людям їх не пускали на судові засідання, звільняли з роботи, інтернували, били. Ці репресії викликали міжнародний протест з боку інтелігенції та політиків.

Жовтень 1979 р., Варшава, Польща. Голодування членів Комітету захисту робітників у костелі Святого Хреста, спереду зліва направо: Антоній Мацеревич, Адам Міхнік, о. Станіслав Мальковський, Яцек Куронь, Казімєж Войціцький, ззаду: Конрад Бєлінський, Маріуш Вілк, Казімєж Януш. Фото: Janusz Krzyżewski/ Ośrodek KARTA

Нижче: Антоні Мацєревич (нині Міністр національної оборони) та Пьотр Наїмський (Державний секретар Канцелярії Прем'єр-міністра)

Сьогодні, у день 40-річчя КОП, польський парламент ухвалив резолюцію, в якій висловив вдячність засновникам та активістам Комітету, а також усім полякам, які його підтримували.

- Сьогодні для багатьох поляків - Як для тих, хто пам'ятає комуністичну дійсність, так і для покоління, народженого в Третій Республіці. - КОР є прекрасною сторінкою в історії польських прагнень до незалежності та звільнення від панування Радянського Союзу - написав у резолюції.