ВСТУП
Марек Кухчинський
33-тя конференція «Європа Карпат», яка традиційно проводиться під егідою Сейму Республіки Польща – у співпраці з парламентами та інституціями не лише карпатських країн, а й Центральної Європи в найширшому розумінні – скликана у м. надзвичайна ситуація. Спочатку він мав відбутися в Україні – у Яремчі, у Східних Карпатах, поблизу Чорної гори, але війна, що триває, перешкодила цим планам. Тож зустрічаємось у гостинному та гарному Красічині.
Давайте озирнемося назад і на мить повернемося навіть до часів, коли християнство було прийнято в Центральній Європі Польщею, Київською Руссю, Угорщиною чи Чехією, ми побачимо, що в кожному наступному поколінні та столітті є численні приклади видатних люди з цих країн, які працюють разом, незважаючи на політичні суперечки, різні інтереси правителів та інших релігій, приклади важливих обставин і подій, пов’язаних з нашою частиною Європи – надаючи їй особливі та унікальні риси, які неодноразово описувалися. Серед них є особливості, які навіть заохочують центральноєвропейську співпрацю і про які варто згадати сьогодні.
Центральна Європа залишається розділеною кордонами. Недалеко звідси, за десяток-інший кілометрів, у нас край Євросоюзу. Завдяки провидінню та людям – політикам Польщі, Угорщини, Словаччини, Чехії, Литви, Латвії, Естонії, Румунії чи Болгарії – ці країни є частиною Європейського Союзу з 2004 року чи, найпізніше, з 2007 року. так ми вийшли з орбіти впливу Москви. Інші, однак, все ще знаходяться в ньому. Ми відбудували наші держави в мирі, зміцнюючи нашу незалежність у внутрішніх суперечках і суперечках всередині ЄС, як я б сказав. В Україні йдуть регулярні бої. Тому наша сьогоднішня конференція присвячена переважно війні в Україні та всім її наслідкам.
Сьогодні, 13 травня, ми також зустрічаємось у Красічині на важливу річницю. Рівно 150 років тому було відкрито першу залізничну колію, і почав курсувати пасажирський поїзд з Перемишля до Хирова, а потім до Будапешта. Тоді ще не було кордону з ЄС, тому можна було вільно їздити до Хирова і далі: до Румунії, Угорщини тощо. Ось чому ми зустрічаємося на міжнародному рівні, щоб поговорити також про сусідську співпрацю, про співпрацю між народами, щоб шукати те, що нас об’єднує і зміцнює. Хочемо поділитися своїми роздумами та враженнями. Пам’ятаймо, що коли ми говоримо про сьогодення, ми також говоримо і думаємо про майбутнє.
Деякі події чи теми цієї конференції будуть дуже важливими, інші – важливими, а інші – дещо традиційними. Ми завжди обговорюємо інфраструктуру, а також європейські фонди. Проте про трансформацію та реконструкцію України (панельна дискусія, присвячена цьому завершить нашу конференцію) ми будемо говорити вперше. Також будуть представлені конкретні плани майбутніх змін.
Ми поговоримо про проект Collegium Carpathicum дещо по-новому. Ми також поговоримо про розмаїття Європи Карпат, про шляхи цивілізації, які є для нас найважливішими, бо вони ніби з’єднують не лише Схід і Захід, а й Північ із Півднем.
І все це в Карпатах, регіоні прекрасного розмаїття, яке несе з собою велике природне багатство, багатство фауни та флори, унікальне багатство людей та їхніх відважних помислів. Люди, які, щедро спираючись на спадщину минулого, будують майбутнє: нову ідентичність Європи Карпат у часи значних нових викликів.
