20 вересня 1988 року Маргарет Тетчер виголосила промову в Брюгге, Бельгія, яка стала попередженням і важливим уроком, особливо сьогодні, коли Європейський Союз почав обговорювати майбутнє Європи так, ніби це нова концепція, про яку ніхто ніколи раніше не думав. Утопія ніколи не настане, тому що ми знаємо, що нам не сподобається, якщо це станеться, попереджав британський прем'єр-міністр 33 роки тому. Замість утопії нам потрібна співпраця як вільних з вільними, рівних з рівними.
Європейське Співтовариство належить усім його членам, заявив Прем'єр-міністр Великої Британії у Коледжі Європи.
Вона має відображати традиції та прагнення всіх її членів. (...) Спроба придушити національність і сконцентрувати владу в центрі європейського конгломерату була б дуже шкідливою і поставила б під загрозу цілі, які ми переслідуємо
Європа буде сильнішою саме тому, що в ній є Франція як Франція, Іспанія як Іспанія, Британія як Британія, кожна зі своїми звичаями, традиціями та ідентичністю. Було б нерозумно намагатися підігнати їх під якусь ідентичність європейської особистості. Дехто з батьків-засновників Співдружності вважав, що взірцем для неї можуть бути Сполучені Штати Америки. Але вся історія Америки дуже відрізняється від Європи.
Однак сьогодні в Європейському Союзі говорять про двошвидкісну Європу, про розкол, а не співпрацю, про кращі і гірші цінності, про те, хто заслуговує на членство в структурах, а хто ні. Сьогодні саме Польща та Центральна Європа є спадкоємцями слів британського Прем'єр-міністра, адже саме уряди країн нашого регіону наголошують на праві проводити власну політику відповідно до цінностей своїх національних спільнот, приймати суверенні рішення щодо власної політики, бути християнами, поляками, словаками, чехами, угорцями, литовцями, а не утопічними європейцями, чию спробу створити ідентичність Маргарет Тетчер називала божевіллям, але яка сьогодні подається як неминуче майбутнє Європи. Послання британського Прем'єр-міністра було актуальним у нашому регіоні вже у 16 столітті і близьким до володінь Ягеллонів з часів Люблінської унії - "рівний з рівним, вільний з вільним". Європа буде сильнішою саме тому, що вона має Польщу, як Польщу. Важко не погодитися з тим, що Було б нерозумно намагатися вписати його в якусь європейську ідентичність особистості. Громада не є самоціллю. Вона також не є інституційним інструментом, який можна постійно модифікувати відповідно до диктату якоїсь абстрактної інтелектуальної концепції".
Цими словами слід застерегти тих, хто прагне зробити Європейський Союз федерацією, яка встановлює моральний закон для своїх асоційованих членів.
Маргарет Тетчер у Брюгге також назвала іронією те, що західні держави, усвідомлюючи небезпеку централізації влади в тоді ще існуючому Радянському Союзі, ідеологічно рухалися в одному напрямку. Вона закликала не підривати роль, яку НАТО відігравала і продовжує відігравати для миру в Європі протягом десятиліття, що також іноді ставиться під сумнів сьогодні.
Вона наголосила на важливості не забувати про сусідів нашої громади. Тоді вона говорила про Прагу, Варшаву і Будапешт, відрізані залізною завісою від свого європейського коріння. Сьогодні саме ми, представники країн Центрально-Східної Європи, членів Європейського Союзу, під час парламентських конференцій, засідань комітетів у закордонних справах, багатосторонніх і двосторонніх зустрічей нагадуємо Сейму, що за нашим східним кордоном йде війна, що білоруське суспільство прагне свободи, що країни на схід і південь від кордонів ЄС хочуть приєднатися до європейської спільноти. Європа не закінчується Європейським Союзом, ні географічно, ні культурно, і ми намагаємося дивитися на Київ, Тбілісі, Мінськ, Белград і Скоп'є так, як Маргарет Тетчер дивилася на Варшаву, Прагу і Будапешт, відокремлені від спільноти.
У 2016 році на Конференції спікерів парламентів Європейського Союзу в Люксембурзі я запропонував декларацію "Європи солідарних держав", наголосивши на необхідності оновлення Європейського Союзу, але не в напрямку побудови європейської федеративної держави. Це не вирішить основних проблем на континенті. Європейський Союз потребує змін, але це може бути зроблено лише в результаті відкритої дискусії всередині окремих держав та європейських інституцій, між усіма державами-членами - на основі рівності та консенсусу. ЄС має бути ближчим до своїх громадян, але забезпечити це можуть лише національні парламенти.
Mk
