15 квітня 1819 року народився Войцех Богуміл Ястшембовський, автор документа від 3 травня 1831 року: "Wolne chwilerza żołnierza polskiego, czyli myśli o wiecznym pokoju między narodami ucywilizowanych". Її невід'ємною частиною була Конституція для Європи. У своєму трактаті Ястшембовський писав про Європу, яка мала бути федерацією народів, що розмовляють різними мовами, але підпорядковуються єдиним загальнополітичним принципам. Для Ястшембовського, тоді ще молодого науковця і учасника Листопадового повстання, було важливо зберегти національні відмінності. Він писав про об'єднання як шанс на мир. Його бачення було частково утопічним, і зараз його важко відверто ставити як тему для обговорення майбутнього сучасного світу. Однак очевидно, що навіть під час боротьби за незалежність у 19 столітті поляки мислили категоріями ширшого блага, майбутнього континенту, а не лише власних сфер, відірваних у кровопролитних боях від панів-розділювачів.

Тож ми не повинні використовувати лише історичні приклади, наведені західноєвропейськими країнами, які часто намагаються запровадити наратив, що обмежує голос дебатерів, нагадуючи їм, що прив'язаність до власного народу, традицій, відмінностей була гарячою темою для дискусій протягом століть.