Сьогодні у Перемишлі з нагоди 77-ї річниці агресії СРСР проти Польщі відбулися урочистості за участю Спікера Сейму Республіки Польща.
- Весь геноцид і всі вбивства під час Другої світової війни, скоєні проти громадян Республіки Польща, мають своїм джерелом ці дві дати: 1 та 17 вересня", - сказав Маршал Марек Кухцінський сьогодні під час урочистостей з нагоди 77-ї річниці радянської агресії проти Польщі та Дня сибіряка біля пам'ятника засланцям Сибіру та жертвам Катині у Перемишлі. 17 вересня 1939 року за домовленістю між Гітлером і Сталіним Радянський Союз вторгся до Польщі. Їх головною метою стала ліквідація патріотично налаштованої польської еліти та інтелігенції. Тих, хто хотів вільної і сильної Польщі, кидали до в'язниць, щоб потім вбити у спосіб, який ображав людську гідність і мораль. Вони були вбиті без суду і слідства, пострілом у потилицю. Символами цієї жорстокості є Осташків, Катинь чи Мідне, які десятиліттями приховували безіменні могили. Сотні тисяч польських громадян були депортовані на Схід, до Казахстану, Сибіру або північних районів Радянського Союзу.
- Три дати в новітній польській історії тісно пов'язані між собою: 1920, 1940 і 2010 років", - сказав маршал Кухцінський. - У Катинському лісі у 1940 році Росія вчинила акт геноциду проти польських військовополонених. Саме вони 20 років тому - у Варшавській битві - зупинили більшовицьку навалу на Європу та відродили нашу Батьківщину", - нагадав він. У 2010 році жорстокий і зловісний спогад про Катинський розстріл нагадав про себе. Ті, хто хотів віддати шану вбитим, загинули самі - всі учасники цього національного паломництва, в тому числі Президент Польщі Лех Качинський, загинули в Смоленську на службі Республіці.
- Пам'ятник, перед яким ми стоїмо, є одним із знаків нашої національної пам'яті. Правда завжди буде перемагати, хоча іноді нам доводиться наполегливо чекати на її перемогу. І варто чекати, бо лише правда може бути міцною основою для злагоди, примирення та миру", - завершив виступ Спікер польського Сейму.
Чергова церемонія 17 вересня є частиною тенденції відновлення пам'яті про героїв. Сьогодні капітана Владислава Кобу поховали на Засанському кладовищі у Перемишлі. Коба був великим полководцем і патріотом, воїном-вигнанцем. Під час Другої світової війни організовував збройні та диверсійні акції. Воював за Модлінську фортецю, згодом у складі Армії Крайової, а також у складі Армії Крайової у Перемишлі та Жешуві. У 1947 році заарештований. У 1949 році на таємному судовому процесі засуджений до розстрілу. Того ж року він загинув від рук комуністів, а його тіло було заховане від світу - у братській могилі в Звенчиці, Жешув.
Проте смерть капітана Коби не була марною. Польща його не забула. Завдяки ексгумації, через 67 років він дожив до гідного поховання - поруч з дружиною та донькою, у Перемишлі. Присутній на траурній церемонії спікер Сейму Марек Кухцінський говорив про відновлення честі та гідності польської держави, яке відбулося лише за останні роки.
- Так відбувається у Варшаві на Лончці, на цвинтарі Повзків або перед могилою Невідомого солдата, де є спеціальна дошка, присвячена проклятим солдатам, так відбувається у Гданську, де ми нещодавно поховали "Інку" і "Заґончика". І сьогодні це відбувається в Перемишлі", - сказав спікер Сейму.
- Ми у величезному боргу перед нашими героями. Саме тому ми повинні зробити все можливе, щоб їхня відвага назавжди закарбувалася у свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь - підсумував він.
