XXXIII конференція "Європа Карпат", яка традиційно проводиться під егідою Сейму Республіки Польща - у співпраці з парламентами та інституціями не лише країн Карпатського регіону, але й Центральної Європи в широкому розумінні - була скликана в особливій ситуації. Спочатку він мав відбутися в Україні - в Яремчі, у Східних Карпатах, поблизу Чорної гори, але війна, що триває, завадила цим планам. Тож зустрічаємося у гостинному і красивому Красичині.
Якщо ми озирнемося назад і повернемося на мить навіть до тих часів, коли християнство в Центральній Європі прийняли Польща, Київська Русь, Угорщина чи Чехія, то побачимо, що в кожному наступному поколінні і столітті є численні приклади того, як видатні люди з цих країн працювали разом, незважаючи на політичні суперечки, різні інтереси правителів і різні релігії, приклади знаменних обставин і подій, пов'язаних з нашою частиною Європи - надаючи їй особливих і неповторних рис, про які вже неодноразово писалося. Серед них є риси, які навіть заохочують центральноєвропейську співпрацю, і про які варто нагадати сьогодні.
Центральна Європа залишається розділеною кордонами. Неподалік, за десяток-другий кілометрів, ми маємо кордон Європейського Союзу. Завдяки провидінню та людям - політикам Польщі, Угорщини, Словаччини, Чехії, Литви, Латвії, Естонії, Румунії чи Болгарії - ці країни є членами Європейського Союзу з 2004 року або, найпізніше, з 2007 року. Так ми вийшли з орбіти впливу Москви. Інші, однак, все ще перебувають у ньому. Ми мирно відбудовували наші держави, зміцнюючи нашу незалежність у внутрішніх та внутрішньоєвропейських суперечках - я б так сказав. В Україні тривають регулярні бойові дії. Саме тому сьогодні наша конференція значною мірою присвячена війні в Україні та всім її наслідкам.
Сьогодні, 13 травня, ми також зустрічаємося у Красичині з нагоди важливої річниці. Рівно 150 років тому було відкрито першу залізничну лінію та розпочато рух пасажирського потягу з Перемишля до Чирова і далі до Будапешта. Тоді ще не було кордону з ЄС, тому можна було вільно їздити до Чирова і далі: до Румунії, Угорщини тощо. Саме тому ми зустрічаємося на міжнародному рівні, щоб говорити також про добросусідську співпрацю, про співпрацю між народами, шукати те, що нас об'єднує і взаємно зміцнює. Хочемо поділитися своїми роздумами та враженнями. Пам'ятаймо, що коли ми говоримо про сьогодення, ми також говоримо і думаємо про майбутнє.
Деякі з подій або тем цієї конференції будуть дуже важливими, інші - важливими, а треті - дещо традиційними. Ми завжди обговорюємо інфраструктуру, а також європейські фонди. Але про трансформацію і реконструкцію України (панельна дискусія, присвячена цьому, завершить нашу конференцію) ми говоритимемо вперше. Також будуть представлені конкретні плани подальших перетворень.
Ми будемо говорити про проект Collegium Carpathicum дещо по-новому. Ми говоритимемо також про розмаїття Карпатської Європи, про шляхи цивілізації, які є для нас найважливішими, бо вони з'єднують нібито не лише Схід і Захід, але й Північ і Південь.
І все це в Карпатському регіоні, регіоні прекрасного розмаїття, який несе з собою не тільки велике природне багатство, багатство фауни і флори, а й унікальне багатство людей і їх сміливих думок. Люди, які, спираючись на багату спадщину минулого, будують майбутнє: нову ідентичність Карпатської Європи в часи нових великих викликів.
Марек Кухчинський
